До Боровця ставлюсь негативно. Він - чистий політичний авантюрист, для якого найголовнішою метою була влада (можливість командувати), а також нав"язливе бажання увійти в історію за будь-яку ціну. Це йому вдалося. Проте його діяльність свідчить на користь моєї першої тези. І мені незрозуміло, чому багато людей так захоплюються постаттю Боровця, вважаючи його організатором "руху опору", а деякі йдуть навіть далі, протиставляючи "демократа" Тараса Боровця (що вони доводять цитатами з його спогадів) "тоталітаристам" з ОУН-СД.Хоча, якщо розібратися об"єктивно: більшу частину своєї діяльності він служив нацистським окупантам, і навіть коли він нібито став на шлях антинацистської боротьби, його здобутки тут були більш, ніж скромними ("боротьба" тривала 4 місяці з мізерними втратами з боку ворога). Спитаймо себе, невже він дійсно був таким наївним, що, пишучи листи гебітскомісару Пюцу й Еріху Коху, дійсно думав, що вони налякаються якогось селянина з лісу й на одну його вимогу круто розвернуть курс окупаційної політики?А кінці війни, навіть після ув"язнення в концтаборі, "щирий демократ" "Бульба" пішов служити....до нацистів (парашутна бригада "Б")!
